“Спостерігати і обговорювати”, — вчителька з Житомира розповіла про те, як вчити дитину висловлювати думки
Неля Семеній із 2011 року працює вчителем української мови та літератури в житомирському ліцею №10, навчаючи дітей із 5 по 11 класи. Вчителька підготувала десятки переможців мовно-літературних конкурсів усіх рівнів — від міських до міжнародних. Постійною практикою її уроків є творчі завдання зі створення різного роду творів. Кожен клас має свої саморобні збірки робіт. А в ліцеї готують до видання загальношкільну збірку творів учнів і вчителів.
Про те, як допомогти дитині самовиразитися, розвинути у неї аналітичне мислення і вміння висловлювати свої думки, Неля Семеній розповіла в інтерв’ю Суспільному.
Якщо говорити про розвиток аналітичного мислення у дітей, вміння висловлювати свої думки, як ви як вчитель працюєте над цим завданням на уроках?
Звичайно, на граматику я звертаю увагу, але найважливіше це показати дітям, що мова — це середовище для самовираження, розкриття, для висловлення своїх думок. І якщо на уроках української мови ми говоримо, що це середовище для самовираження, то на літературі ми говоримо, що це подорож у світ якихось емоцій, сенсів.
І от на уроках літератури ми намагаємося, навіть, у класичних текстах шукати сучасні сенси, проводити аналогії з сьогоденням. І це дітям подобається. І оскільки я вважаю, що серцем кожного мовного уроку є творчість, то ми постійно виконуємо творчі завдання – і не тільки як домашні, а і під час уроку.
Діти пишуть есе, пишуть метафоричні етюди. Цей вид роботи дуже подобається і мені, і учням. Метафоричні етюди діти пишуть, зокрема, при вивченні поезії. Наприклад, ось в березні до поезії Ліни Костенко до дня її народження.
Тобто, якщо ми говоримо про дощ, вони добирають асоціації до його кольору: сірий, ніжно-блакитний, прозорий. Пишуть, який дощ на смак, який по відчуттях. Також пишуть із яким символом життя асоціюється дощ — оновлення, символ якихось змін. І так далі.
Також я застосовую багато інших різноманітних творчих завдань, коли ми працюємо з текстом. Мені важливо, щоб діти працювали з текстом. Я, навіть, дозволяю під час контрольної роботи користуватися текстом. Текст має бути відкритим, щоб діти шукали потрібні слова, співпрацювали з тим словом. Хай краще вони щось спишуть з того тексту, але вони будуть з ним працювати, вони будуть жити тим словом, а не просто виконувати якісь тестові завдання.
Це ті важливі моменти, на які я звертаю увагу і отримую насолоду, бо я бачу результат своєї праці. А цей результат — у дітях, коли є вогник в їхніх очах, що їм це цікаво, вони хочуть творити, хочуть писати, і мені хочеться працювати разом з ними.
Директор вашого ліцею розповідав, що на ваших уроках майже кожен учень пише вірші. Тобто ви ставите перед собою якісь певні завдання щодо віршотворення?
Для мене основне завдання, щоб діти навчилися відчувати слово і навчилися висловлювати свою думку, як усно, так і письмово. Ми з п’ятого класу починаємо писати, я пропоную писати всім у класі. Це може бути не тільки вірш. Це може бути проза, це може бути вільний вірш.
Я їм, наприклад, показую сучасних авторів, де немає ні розділових знаків, де немає рими — і це нормально. Тобто ти висловлюєш свої думки так, як тобі зручно, як тобі хочеться це висловити. І ти, навіть, не маєш дотримуватися якихось літературних норм. Тому що в нас багато сучасних авторів, які пишуть так, і зміст яких ми прекрасно розуміємо, що вони хотіли до нас донести.
У п’ятому класі ми починаємо працювати із казки. Вони складають свої історії — дуже цікаві, захоплюючі. Я інколи сама вражена з того, що вони понаписують. І, звичайно, я даю писати на уроках, щоб я бачила, як вони творять, звідки воно з’являється. Є різні роботи. Якщо дитина написала чотири рядочки, нічого страшного, вона їх написала, вона сказала те, про що вона хотіла сказати.
Звісно, всі не будуть письменниками, і всі не будуть писати оригінальні, нестандартні, круті тексти. Але в кожному класі є дитина, яка вміє, може і хоче творити. Це однозначно. І моя мета не зробити всіх письменниками. Головне, щоб вони відчували це слово, і щоб вони не боялися висловити свою думку, сказати те, про що вони хочуть сказати.
Щоб ви порадили батькам, у яких діти дошкільного віку, молодшого шкільного віку, як навчати дитину мислити і правильно висловлювати свої думки?
Скажу зі своєї практики, бо в мене своїх двоє дітей, і моя дитина теж була переможницею всіх конкурсів і всіх олімпіад, мовних і з української мови, і з польської, і з англійської мови. Ми починали з того, що ми багато про все говорили, і вона потім мені сама такі історії складала. Так ось, для батьків — потрібно говорити з дитиною із самого малечку.
От зараз я йду з малечею в садочок, ми обговорюємо все, що зустрічається на нашому шляху, звертаємо увагу на все — від листочка до комашки. І тепер моя дитина в 4 роки ставить такі питання: “Мама, подивися, яке небо, а що це сьогодні небо таке дивне?”. Це тому, що якщо я з дитиною це проговорювала, звертала його увагу на ці моменти, то зараз він вже звертає мою увагу на такі речі. То це розвиває не лише мову, а це і спостереження, мислення, аналітика.
І я завжди дітей вчу, наскільки важливо помічати те, що навколо нас, звертати на все увагу при будь-якому виді творчого завдання. Бо ми із учнями не лише пишемо, ми створюємо, наприклад, відеороботи. А в 11 класі вони цілі фільми створюють. Ось ми нещодавно прочитали і аналізували текст Григора Тютюнника “Три зозулі з поклоном”. І я дала творче завдання. Тобто я нікого не змушую, але у мене так виходить, що бажаючі є завжди. І хлопці, учні 11 класу, настільки перейнялися — вони відзняли фільм, там шедевральна робота.
Перед цим, коли був Міжнародний день рідної мови, у всіх класах досліджували значення слів, маловідомих слів, наскільки наша мова є багатою і скільки одне слово може мати значень, і де ми його можемо використовувати. І, знову ж таки, були простіші роботи, а були роботи дуже високого рівня.
Тому, мені здається, що саме творчість робить навчання живим. І якщо говорити про правила, вони краще, як на мене, запам’ятають в процесі творчості, ніж просто при виконанні вправи.
А ще одне із завдань, щоб діти не соромилися виступати, висловлювати свої думки. Буває на уроках таке, що дитина після того, як описала якесь проблемне питання, соромиться зачитати і просить, щоб зачитала я. Коли я запитую, а чому ти соромилася прочитати, у тебе така класна відповідь? Дитина каже, бо ж з мене можуть сміятися. І тоді я пояснюю, що це нормально, коли у вас є своя думка, ви маєте її проговорити і презентувати.
У вас є така практика — в кожному класі створювати саморобні збірки творчих робіт учнів. Розкажіть про це.
Так, ми починаємо з 5 класу робити ці збірочки. Вони різні. Є збірочка загадок, де діти складали тільки загадки. Є збірочка зі скоромовок, де вони там свої придумували. І якщо ми починаємо в 5 класі, то це казочки можуть бути, міфи дуже цікаві є. І це тексти, які складалися безпосередньо на уроці. Ми друкуємо такі збірочки і скріплюємо як курсові чи дипломні роботи.
Коли ви таку практику запровадили?
Взагалі літературна діяльність у мене почалася у 2011 році, коли я прийшла до ліцею і мені вперше дали класне керівництво. І там була обдарована дитина саме в цьому напрямку. Ми з нею почали писати, творити. Саме вона у мене була першою переможницею всіх конкурсів: і олімпіад щороку, і конкурсу Петра Яцика, і Шевченка, конкурсу робіт Малої академії наук. І коли ми вже почали писати, я зрозуміла, що ми можемо щось більше. Тоді ми вже з нею написали пригодницьку повість, яку вона презентувала на всеукраїнському конкурсі. І ця робота увійшла в десятку найкращих.
З цієї дитини почалася ця творчість, і я зрозуміла, що мені це цікаво. І коли я побачила, що є діти, яким теж це цікаво, які хочуть говорити і їм є про що говорити, то тоді вже почалося це все.
Я знаю, що у вашому ліцею готуються видати друком першу збірку творів учнів і вчителів
Так, до збірки увійдуть переважно тексти, які стали переможними на різних конкурсах. Це тексти, які десь були відзначені. Їх багато, вони різноманітні. Це твори дітей, починаючи з 5 класу і завершуючи 11-м. Це і казки, і проза, і поезія. І на різну тематику: і думи, і балади, і байки, і есе — різні жанри.
Скільки творів і авторів?
Збірка загальношкільна — там близько 70 творів, а серед авторів — близько 25 вчителів і учнів. Але ця збірка ще не має остаточного вигляду. Коли ми її надрукуємо, ця збірка стане стимулом для учнів творити, розвиватися і вдосконалюватися.