На щиті повернувся Герой – СИДОРЕНКО АНАТОЛІЙ ДМИТРОВИЧ (03.07.1973 — 11.03.2022) 

     Старшина, командир відділення одного з підрозділів 95-ї окремої десантно-штурмової бригади Збройних сил України.

     Народився в Житомирі 03.07.1973 року в багатодітній сімʼї Сидоренко Софії і Дмитра. Був третьою дитиною з пʼяти. Закінчив загальноосвітню школу №10 (нині ліцей №10). Після 8-ми класів вступив до Житомирського технічного коледжу за спеціальністю “Деревообробні технології” . У 2003 році одружився. Мав трьох дітей: Сидоренко Роберт 2003 р.н., Сидоренко Сабіна 2007 р.н., Сидоренко Даниїл 2008 р.н.

     Ще в 2014 році хотів приєднатися до лав ЗСУ, але третя дитина народилася з вадою нирок. Чоловік залишився з родиною в цей скрутний час  тривалих операції, реабілітації і лікування. Але в 2022 році пішов добровольцем до лав ЗСУ, зокрема 95 ОДШБр. Діти просили залишитись, але він сказав їм: « Якщо не піду я, то хто буде вас захищати?», « Йду я, щоб ви жили».

     Загинув 11 березня 2022 року. Анатолія поховали 18 березня на Польському кладовищі в Житомирі. 

      Нагороджений  Орденом «За мужність» III ступеня (2022, посмертно) — за особисту мужність і самовіддані дії, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі^[2].