36 років під “зорею” Чорнобиля!
26 квітня! В пам’яті українського народу це день Чорнобильського лиха, болю, суму, і забути це й викреслити із нашої пам’яті – неможливо.
Чорнобиль. Це назва невеличкого районного центру, що знаходиться в 130 км від Києва. Заснований ще за часів Київської Русі, стародавній Чорнобиль дав свою гірку назву потужній атомній електростанції, будівництво якої було розпочато в 1971 році. В 1983 році вже працювало 4 енергоблоки цієї електростанції із запланованих шести.
Ту мирну весняну українську ніч на берегах Прип’яті люди ніколи не забудуть. Вона була, як зараз усім здається, найтихішою і найтеплішою. І не сповіщала про біду. Навпаки всім жителям містечка атомників ще звечора, під вихідний, жадалося отримати від природи хорошу погоду. Проте в ту саму ніч з 25 на 26 квітня відлік часу став уже не мирним, а бойовим і аварійним. Відлік пішов на хвилини і секунди. О першій годині 23 хвилини 40 секунд, коли всі спали безтурботним сном, над четвертим реактором Чорнобильської атомної станції несподівано велетенське полум’я розірвало нічну темряву.
Рівно 35 роки тому на Чорнобильській атомній електростанції сталася найбільша у світі техногенна катастрофа.
У цей фатальний день, 26 квітня 1986 року, на Чорнобильській атомній електростанції вибухнув четвертий енергоблок. В результаті вибуху реактор був повністю зруйнований, а у навколишнє середовище викинуто велику кількість радіоактивних речовин. Ця аварія розцінюється як найбільша у своєму роді за всю історію ядерної енергетики, як за кількістю загиблих і потерпілих від її наслідків людей, так і за економічним збитком. А на квітучий українській землі з’явились пусті міста і села, мертвий ліс, в який не можна ходити, сади з яблуками, насиченими радіоактивною отрутою, вода, яку не можна пити, і навіть повітря, яким дихаємо, стало ворогом.
Чорнобильська аварія лишила слід не лише в життях, а й в серцях українців.
Найбільша техногенна катастрофа, що відбулася на території України, знайшла своє місце і в літературі. Українські та світові письменники не стояли осторонь. Тема Чорнобильської трагедії знайшла місце у поетичних творах Івана Драча (“Чорнобильська мадонна”, “Ніж у Сонці”, “В мікрофон криниці”), Ліни Костенко (“Атомний Вій опустив бетонні повіки…”), Бориса Олійника (“Сім”), автора “Чорнобривців” Миколи Сингаївського (“Обпалена мужність”), Шевченківського лауреата Леоніда Горлача (“Зона”), Дмитра Павличка (Листок”). Майже одночасно, у 1987-1988 роках з’являються документальна повість Юрія Щербака “Чорнобиль” та роман Володимира Яворівського “Марія з полином у кінці століття”. В основі сюжету останнього – історія сім’ї Мировичів, але автор простежує вплив катастрофи не лише на одну сім’ю, а на життя всього навколишнього селянства.
Чорнобильській темі присвячено також одну з прозових збірок Шевченківського лауреата Євгена Гуцала – “Діти Чорнобиля”.
Чорнобильської трагедії або Зони відчуження, як локації так чи інакше торкалися американські письменники Фредерік Пол (США), Мартін Круз Сміт, Джим Шепард, Джеймс Роллінз та болгарський літератор Георгі Тенев. А п’єсу канадця Філіпа Ландрі “Повернення до Прип’яті” у 2011 році демонстрували на Фестивалі альтернативного театру і навіть намінували на нагороду “Досягнення року”.
Для поглиблення знань про Чорнобильську трагедію рекомендуємо переглянути такі сайти:
Чорнобиль у кіно, літературі та музиці: Боуї, Челентано та інші.
Чорнобильська катастрофа ВІКІПЕДІА
Чорнобиль: 12 фактів про аварію, місто і тварин
Ми і Чорнобиль – протистояння реалізмів
12 фільмів про Чорнобиль: від дня катастрофи до сьогодення
«Чорнобильська тема у творчості українських письменників»
Презентація “Поріс Чорнобиль нашою бідою”