Казковий світ Ганса Крістіана Андерсена

    Ганс Крістіан Андерсен — відомий своїми неймовірно цікавими, повчальними, добрими і веселими, а, іноді, сумними казками. Діти всього світу зачитувалися ними. При цьому вони вчилися любити, товаришувати, довіряти і, найголовніше, вірити в диво та беззаперечну перемогу добра.
    Яким же він був, цей неймовірний казкар, з величезною фантазією та неймовірною глибиною душі? Чи мав він власних дітей, яким розповідав наніч казки? Чи може такі незвичні твори писати звичайна людина? Чи звичайною людиною він і не був? Про ці і інші цікаві речі ми і поговоримо далі.

    Дитинство письменника

    Народився Ганс 2 квітня 1805 року, як відомо, у Данії. А саме на острові Фіонсе. Там розташоване невеличке місто Оденсе. Там і ступив перші кроки казкар.
    Серед його предків теж були вельми творчі особистості. Так, його дід займався різьбою по дереву. Він мав пристрасть до виготовлення статуеток, які поєднували в собі частини тіла людей та різних тварин. Як це часто буває, митця не зрозуміли. І його просто вважали божевільним.

    Перша казка

    Письменник залишив після себе величезну творчу спадщину. Але, як виявилося, ми були знайомі з нею не в повній мірі. Була знайдена казка, яка, можливо, написана ще під час навчання Ганса у школі. Вона має назву «Сальна свічка». Знайшлася вона абсолютно випадково у архіві рідного містечка автора.

    Дружба з майбутнім королем

    Розповідають, що в дитинстві Ганс мав дружні стосунки із принцом Фрітсом. Власне, ця історія поширилася від нього. У своїх автобіографічних записах він згадував про те, як грався з майбутнім королем Фредеріком VII. Тому дехто навіть припускав його королівське походження. Андерсен навіть говорив, що все життя товаришував з Фрітсом. А коли він помер, то навіть був допущений до його труни на рівні з рідними. Більше ніхто, тільки він. Але, скоріше за все, це відбувалися лише в бурхливій уяві Андерсена.

    Страхи та фобії письменника

    Кожна людина чогось боїться — це беззаперечний факт. Але казкар мав дуже велику кількість страхів — поширених і абсолютно незвичних, дивних. Він боявся псів та бути пограбованим. Також у нього великий острах викликала сама лише думка про те, що він може померти під час пожежі. Уявіть собі, він навіть постійно носив із собою мотузку. Яким чином вона пов’язана із вогнем. Все просто: з її допомогою можна вилізти з палаючого будинку через вікно. Ще одна незвична фобія Андерсена — страх залишитися без паспорта.
    У письменника ще був страх бути отруєним. Він проявився навіть тоді, коли скандинавські діти вирішили зробити йому подарунок і надіслали найбільшу в світі коробку із цукерками з шоколаду. Солодощі він навіть не скуштував і віддав їх своїм племінницям.
    Також Андерсен вважав, що кількість його зубів безпосередньо впливає на його здатність до творчості. Тому він весь час страждав від зубного болю, але не позбувався хворих зубів.
    Зовнішності він був не дуже приємної. Високий на зріст та занадто худий. Також був дещо згорблений. Ймовірно, через неправильне сидіння за столом під час письма.
    Також варто зауважити, що Ганс мав досить складний і відштовхуючий характер. Читаючи його казки, в це важко повірити. Скоріше за все, його внутрішній світ був геть інший. Але, з якихось причин, Андерсен його не показував.

    Письменник і жінки

    Казкар за все своє життя не був ніколи одружений. Він був, здавалося, зовсім байдужий до жіночої статі. Поки одного разу, в 1840 році в його житті не з’явилася вона, Дженні Лінд. Вона була молодша за нього на 14 років, але не сприйняла його, як дорослого чоловіка. Зверталася до нього «братику» або «дитя». А він через три роки після знайомства з нею у своєму щоденнику залишить запис: «Я кохаю».      Та ця любов так і залишилася виключно на сторінках зошита. У 1952 році його муза вийшла заміж за музиканта Отто Гольшмідта. Проте світу залишилися казки та вірші, присвячені Лінд.
    Дивними були відвідини письменником будинків розпусти. Він навіть не торкався дівчат, які там працювали. Він з ними просто говорив.
    Відповідно, неперевершеними казками письменника зачитувалися мільйони дітей, крім його власних. З однієї причини — він їх не мав.

    Автограф Пушкіна

    Андерсен був сучасником Олександра Сергійовича. Але останній був дещо старшим. І його твори були вже досить відомими. Казкар був щирим прихильником його таланту. І дуже хотів отримати підпис Пушкіна. За замовленням він його отримав. Це був надпис на книзі «Елегія», видання 1816 року. До останніх днів він зберігав цю книгу і дуже хизувався тим, що має її. Вона не загубилася. Відомо, що в наш час вона зберігається в Датській Королівській Бібліотеці.

    Переклад казок скорочували

    Відомо, що в Радянському Союзі все, що було пов’язане з релігійними згадками або знищували, або не помічали. Так казки Андерсена перекладалися таким чином, що цілі частини були скорочені або змінені. Жодної згадки про Бога, жодної згадки про церкву та віру. Хоча, як зазначають дослідники, абсолютно всі твори письменника були прорелігійними. Десь згадки про віру ми бачимо в самому тексті, десь — в контексті.
    В СРСР ми отримували велику кількість «перебраних» творів, переписаних, урізаних величезних збірників до маленьких книжечок.
    Наприклад, перекладачка Ніна Федорова зауважує, що в оригіналі твору «Снігова королева» згадується, що головна героїня, Герда, молилася, коли чогось боялася та читала Біблію. В перекладі цей епізод відсутній.
    А у фразі «Все було в цьому будинку: і достаток, і чванливі панове,але не було в будинку господаря» була змінена кінцівка. Мало звучати «… але не було в домі Господа». Погодьтеся, що зміна одного слова в цьому випадку повністю змінює контекст.

    Андерсенград

    До ювілейної 175-ї річниці від дня народження письменника у м. Санкт-Петербурзі був створений неймовірний розважальний комплекс для дітей, Андерсенград. Всі будівлі в ній відносилися до певних казок, також встановлені пам’ятники персонажів: Русалоньці (2008) та Олов’яному солдатикові (2010). Весь ігровий центр розташований на великій площі та має архітектурні споруди схожі на ті, що були в епоху Середньовіччя у Західній Європі та створюють атмосферу перебування у казці.

    День книги для дітей

    У день народження казкаря відзначається Міжнародний день дитячої книги (IBBY). Він був започаткований у 1956 році.
    Також існує нагорода, яка має назву Золота медаль Ганса Крістіана Андерсена. Вона вважається найвищим досягненням у сучасній літературі в галузі дитячої літератури.

    Пам’ятник наодинці

    Пам’ятник для письменника був створений і установлений ще за його життя. Він навіть особисто затверджував проект архітектора Огюста Сабьо. В першому варіанті скульптури він мав сидіти в кріслі, оточений дітьми з книгою в руках. Але таке бачення скульптора його обурило. Він сказав, що в такому разі міг би і розказати казку, а не прочитати. У варіанті ж втіленому у життя, письменник стоїть із книгою в руці без слухачів.